Голова комісії Київради з питань культури та туризму розповів «Вечірньому Києву» про відмінності між європейськими містами та Києвом, а також чому столиця України ніколи не отримає статусу «Культурна столиця Європи»
– Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, про свої враження від відвідин цьогорічної культурної столиці Європи Вільнюса.
– Вільнюс – дуже органічне місто. Його старі і нові райони не конфліктують між собою. Це місто, в якому майже немає зовнішньої реклами. Там можна йти центром міста і не побачити ані МАФів, ані сітілайтів, ані бігбордів. Ми були вражені, що навіть кіосків у місті немає. І при цьому місто якимось чином живе. Я потрапив саме на відкриття великого музею сучасного мистецтва. Це грандіозний проект, який навряд чи можливо коли-небудь реалізувати в Києві.
– Якою була мета вашої поїздки?
– Ми, разом з моїм колегою Олегом Качканом, як і представники десятків інших європейський міст, були учасниками спеціальної конференції, присвяченої ролі культури в житті сучасних міст. Ми подарували герб Києва меру Вільнюса. Гадаю, потрібно, щоб ми принаймні дізналися про різні цікаві проекти, які побачили там. Адже всі поїздки, пов’язані з культурою, дуже важливі. Тому що це дає уявлення про те, як схожі проблеми вирішуються в інших містах.
– На вашу думку, Вільнюс заслужено отримав цей статус?
– Він, безперечно, на нього заслуговує. Проте не тим, що було зроблено в культурі попередніми поколіннями, а тим, що там є зараз. Тобто спадок у них бідніший, ніж у Києва, а от сьогодні все зроблено значно краще. Побудовано багато готелів, є чималий вибір сувенірів, працюють туристичні автобуси тощо, чого не вистачає нашій столиці. Як голова комісії з питань туризму, а не лише культури, я дивився, як у них це налагоджено.
– Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, про свої враження від відвідин цьогорічної культурної столиці Європи Вільнюса.
– Вільнюс – дуже органічне місто. Його старі і нові райони не конфліктують між собою. Це місто, в якому майже немає зовнішньої реклами. Там можна йти центром міста і не побачити ані МАФів, ані сітілайтів, ані бігбордів. Ми були вражені, що навіть кіосків у місті немає. І при цьому місто якимось чином живе. Я потрапив саме на відкриття великого музею сучасного мистецтва. Це грандіозний проект, який навряд чи можливо коли-небудь реалізувати в Києві.
– Київ ніколи не стане культурною європейською столицею, тому що за умовами, відтепер цей статус може мати тільки місто, яке входить до Євросоюзу. І як бути іншій частині Європи, незрозуміло. Тому, можливо, я буду ініціювати створення об’єднання культурних міст іншої частини Європи, яка не входить до Євросоюзу, аби ідея проведення визначення цих культурних столиць мала своє продовження, тому що це нечесно стосовно інших чудових міст.
– А якщо поза формальностями, Київ заслуговує на цей статус?
– Так, звісно. Якщо говорити про те, що ми можемо показати Європі, то в нас цього дуже багато. Київ вражає європейців тим, що це місто побудовано зовсім за іншою візуальною схемою, ніж традиційні міста Європи. Тому Київ є невизнаною культурною столицею Європи. Його не порівняти з безліччю міст. Ми можемо сміливо говорити, що в нас тут була культурна столиця, коли ще в Парижі кози на вулицях паслися. У нас є старовинні православні храми, яких у Європі ніде немає. Архітектура нашого міста відрізняється від усіх європейських. Тому, приїхавши до Києва, можна побачити зовсім інше місто, ніж Берлін, Варшава, Бухарест. Ми могли б вразити європейців, бо в нас є для цього база. На жаль, крім славетної історії у нас немає інших факторів, необхідних для популяризації міста.
– Що ви маєте на увазі?
– Візьмемо, наприклад, місце, яке могло б уособити в собі старий Київ і привернути увагу європейців – Андріївський узвіз. Але ж стан, у якому він перебуває, жахливий. Перлина Андріівського узвозу – Андріївська церква під загрозою зруйнування. Театр, який там має бути, недобудовано, у приміщеннях замість сувенірних крамниць, галерей і ресторанчиків зараз починають з’являтися офіси. Тобто ми маємо багато чого цікавого, та не можемо його належним чином оформити та представити гостям. Тому треба не тільки з точки зору цього статусу, а взагалі більше уваги приділяти культурі. Якби ті гроші, які вкладаються в певні соціальні об’єкти, були б спочатку вкладені в туризм, то вони б дали ті ж соціальні гроші на другому етапі. І наше місто може стати туристичним центром, адже тут є що показати. Треба лише заохотити туристів приїжджати до Києва.
– Що Київ може запозичити у Вільнюса?
– По-перше, і це є найважливішим, – ставлення до культури. По-друге, розуміння простору для життя. Тобто в Києві відчуття таке, що кожен квадратний сантиметр використовується для збагачення. Таке враження, що ми не живемо тут, а просто заробляємо гроші. У Вільнюсі борються за свій культурний простір. Місто зорієнтовано не на тих, хто продає послуги, а на тих, хто їх отримує. Бо останніх – тисячі, а продавців – десятки. В цьому принципова відмінність багатьох європейських міст від Києва.
– А що дає статус культурної столиці Європи?
– У принципі, нічого. Проте це є приводом протягом року нагадувати про себе у різний спосіб і заявляти про себе як про європейську столицю. Адже якщо говорити, що дає проведення Євро-2012, то, по суті, воно теж нічого не дає, більше того, це додаткова морока. А з іншого боку, це імідж міста в очах усього європейського співтовариства. І Євробачення, і Євро-2012, і цей культурний форум – це спосіб привернути увагу європейського співтовариства до свого міста.
|
Додати до Вибраного
Зробити стартовою
Новини
Форум
Погода
Реклама
Контакти
Афіша
Фотоальбоми
Архів
Роздрукувати
Обговорити у форумі
Відіслати статтю другові
